Ось прийшла така година, що повстала і воює Україна.
Люди були такі веселі, що прийшло нове життя!
Звідки беруться турботи?
Щоб іти і мучить роти,
Щоб іти і мучить ноги.
Як нам справу спланувати — щоб робить тільки Добро?
Ну а гроші звідки взяти?
На життя і дії воєнні?
Треба, видно, заробляти.
Бо ніхто не дасть дармичку -
Треба взять перепеличку.
Та й не треба нам цих грошей,
Ми достатні досхочу.
Треба слави Україні
І гордитись досхочу,
Що Держава наша Рідна,
Наша мати, Україна,
Славна, рідна і міцна.
Любимо тебе, дитину-немовля!
Бо тому що ти міцна -
В різних муках ти страждала.
Як гнобили тебе вороги,
Як тебе незлюбили.
Як на тебе наклепи робили.
Кидали в прірву тебе,
Але ж мужня ти
І тобі слава, хвала й честь.
Так тобі ще треба кріпитись,
Бо мова наша материнська,
Твої землі є родючі.
І ти нас збираєш під теплим сонцем.
І хвилі і гімн твій чудесний.
Наша мова, рідна мова…
У твоїх піснях прославишся ти.
Хто не любить твоєї мови —
Як інші росіяни й Путін нав’зують
Нам ярмо.
Але нам треба — щоб вийти
З цієї неволі!
І відбудувати
Своє рідне майно,
І фабрики і побудуєм заводи і все.
І вірмо, що перемогу УКРАЇНІ
Нам Бог, українцям, — принесе!
Слава Україні та її солов’їній і співучій мові!
Слава Богу!
Героям Слава!
